Поради на літо

Одним із природних чинників оздоровлення, що часто використовують для загартування організму дитини у дошкільному навчальному закладі є сонце. Однак, аби сонячні ванни позитивно вплинули на здоров'я дітей, а не нашкодили йому, слід дотримуватися певних правил.

 

Не обов'язково проводити сонячні ванни, під час яких діти будуть лежати, повер­таючись через певний час з боку на бік. їх можна поєднувати з різними видами ру­хової активності.

 

Не раніше ніж через 1,5 год. після їжі і закінчувати не пізніше ніж за 30-40 хв. до приймання їжі. Адже в спекотну погоду погіршується виділення шлункового соку, а відтак і процеси травлення.

 

Сонячні ванни ліпше приймати зранку або після опівдня у затінку, а також у хмар­ні дні. Зокрема, затінок сприяє відбиванню сонячних променів, а хмари — їхньому розсіюванню. Відбиті або розсіяні сонячні промені діють слабше прямих і концен­трованих. Окрім того в розсіяних променях значно менше інфрачервоного випро­мінювання, що зумовлює перегрівання організму.

 

У теплу безвітряну погоду у затінку сонячні ванни можна приймати на кожній прогулянці.

 

Найліпшим для перебування дітей на сонці є час з 10:00 до 12:00.

 

Сонячні ванни діти можуть приймати на ігровому майданчику. Однак важливо, аби на ньому були і густа тінь, і затінок, і освітлені сонцем ділянки. Найліпше якщо за­тінок створює не навіс, а листя дерев.

 

Якщо під час сонячних ванн для захисту від сонця використовують переносний на­віс, він має бути із тканини або дерева.

 

Не слід проводити сонячні ванни під навісами, вкритими залізом. Адже під час на­грівання металу на сонці температура повітря під таким навісом на кілька градусів вища, ніж під відкритим небом.

 

Добре проводити сонячні ванни на траві, оскільки вона захищає від пилу та бруду і не сильно нагрівається.

 

Непридатними для проведення сонячних ванн є ділянки, вкриті асфальтом. Зна­чне теплове випромінювання асфальту швидко призводить до перегрівання.

 

Діти раннього віку можуть приймати сонячні ванни за температури повітря від +22 °С та за відсутності вітру.

 

Для дітей раннього віку загартування сонячними променями слід розпочинати з про­гулянки в затінку. Через два тижнідітей можна виводити під прямі сонячні промені.

 

 

У природі сезонна активність кліщів спостерігається з березня по листопад, має два виражених піки активності – в квітні-травні та серпні-вересні. Кліщі можуть нападати на людину у будь-який час дня і ночі, в будь-яку погоду. Як правило, їх менше в суху і спекотну погоду і більше в прохолодну, похмуру.

 

Живляться кліщі кров’ю людей та тварин, занурившись хоботком глибоко в шкіру. Кровосмоктання кліща може тривати до 12 діб. Напившись крові людини або тварини кліщ відпадає самостійно для відкладання яєць в грунт.

 

Кліщі нападають на людей не лише під час перебування на природі. Після відвідування зеленої зони, кліщі залишаючись на одязі переносяться в приміщення, і якщо одяг не оглядається і не очищається, можуть потрапляти на шкіру в найбільш уразливих місцях: за вухами, на шиї, пахвами, в паховій області.

 

Кліщ разом зі слиною виділяє анестезуючу рідину, що робить укус практично безболісним, і тільки через декілька годин виникає відчуття болю. Дорослих кліщів, що присмокталися, як правило, можливо помітити через 2-3 дні: в місці наявності кліща з’являються припухлість, свербіж, почервоніння, сам кліщ збільшується у розмірах. Якщо його помітити одразу, буде легше видалити. Чим більше часу пройшло від присмоктування кліща, тим більша вірогідність зараження. Кліщі є переносниками збудників вірусних, риккетсіозних, бактеріальних захворювань людей та тварин.

 

На території України кліщі переносять кліщовий вірусний енцефаліт,  іксодовий кліщовий бореліоз (хворобу Лайма) та інші хвороби. Від хворої людини до здорової збудники цих захворювань не передаються.

 

Якщо до тіла людини присмоктався кліщ, його слід зняти, як можна швидше. За медичною допомогою можна звернутись до травмпунктів, які  працюють цілодобово, або до інших закладів охорони здоров’я, де кліща видалять, оброблять місце укусу, нададуть рекомендації.

 

При відсутності можливості звернутись до лікаря, видалення проводять самостійно: розхитуючи кліща з боку вбік пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини, слід повільно його видалити разом з хоботком. Після видалення кліща місце присмоктування обробити 3% розчином йоду або спиртом. Якщо хоботок залишився в ранці, його видаляють стерильною голкою. Після видалення слід ретельно вимити руки з милом.

 

Щоб зберегти кліща живим, на деякий час його необхідно помістити на шматок вологої марлі у флакон, пробірку, інший чистий скляний посуд та щільно закрити кришку (краще ватно-марлевим корком).

 

В лабораторіях особливо небезпечних інфекцій Державної санітарно – епідеміологічної служби України здійснюється прийом кліщів, знятих з людей, для проведення лабораторних досліджень на наявність збудників іксодового кліщового бореліозу (хвороби Лайма). При зверненні до лабораторії потрібно мати направлення на дослідження встановленої форми, видане медичним працівником закладу охорони здоров’я. Лабораторному дослідженню на наявність борелій підлягають лише  живі та непошкоджені кліщі, що були зняті з тіла людини.

 

Критерієм відбору кліщів для дослідження є також кількість крові в тілі кліща, що залежить від термінів перебування на тілі людини. Кліща, який не підлягає дослідженню слід спалити або залити окропом.

 

Всім особам, що підпали під напад кліща, рекомендується звернутись  до закладу охорони здоров’я за місцем проживання, де лікар надасть рекомендації щодо спостереження за самопочуттям, ознайомить з проявами захворювання (підвищення температури тіла, почервоніння, припухлість на шкірі в місці укусу).

 

З метою попередження нападу іксодових кліщів, при відвідуванні місць, де можуть бути кліщі (лісів, зелених зон, парків та скверів, дачних та садівничих ділянок тощо) рекомендується:

 

– одягатися в світлий однотонний, з довгими рукавами, щільно прилягаючий до тіла одяг, щоб було легше помітити кліщів. Голову слід покривати головним убором;

 

– проводити під час прогулянки само- та взаємоогляди через кожні 2 години та ще раз вдома, в першу чергу у дітей. Особливо ретельно потрібно обстежувати ділянки тіла, покриті волоссям;

 

– звільнити від сухої трави, гілок, хмизу в радіусі 20-25м. місце для привалів, нічного сну на природі;

 

– вдома одразу змінити одяг, білизну, ретельно їх оглянути, випрати та випрасувати. Не можна залишати цей одяг біля ліжка чи спати в ньому. Витрушування одягу не позбавляє від кліщів;

 

– якщо разом з вами на природі перебував ваш собака або інша домашня тварина – його теж слід оглянути на наявність кліщів до того, як впустити до помешкання;

 

– використовувати репеленти (засоби, що відлякують кліщів). Препарати слід купувати в аптечній мережі, наносити відповідно до інструкції. Користуватись репелентами слід з урахуванням особливостей свого організму. При виникненні алергічних реакцій необхідно звертатись до лікарів.

 

Таким чином, першочергове значення в профілактиці хвороб, що передаються через укус кліща, мають заходи особистого захисту від нападу кліщів.

Утоплення — це задуха через перекриття дихальних шляхів водою, мулом тощо. Основними причинами утоплення є невміння плавати, незнання особливос­тей водойми, стрибки у воду в небезпечних місцях. Смерть через утоплення може настати за 2-3 хв. після занурення через задуху чи миттєву зупинку серця.

 

Розрізняють таківиди утоплення:

 

· істинне— утоплення через те, що дитина заковтнула велику кількість води (різко виражений «фіолетово-синій» ціаноз, набрякання вен шиї та кінцівок, виділення з рота й носа пінистої рожевої рідини, важкі розлади кровообігу);

 

· асфіктичне— утоплення через спазм гортані після потрапляння перших порцій води (виділень рідини чи піни немає, шкіра бліда через виражений спазм периферичних судин, зіниці розширені, серцебиття немає);

 

· синкопальне— зупинення серцебиття через страх, удар об поверхню води, низьку температуру води (рідини в порожнині рота і носа немає, шкіра бліда, ди­хання і серцебиття немає, зіниці розширені).

 

Тривалість клінічної смерті, після якої можливе оживлення, в разі істинного утоплення становить 3-4 хв., асфіктичного — 4-6 хв., синкопального — більше ніж 6 хв. за температури води +18...+22 °С.

 

· Передусім витягніть дитину, яка тоне, з води на берег.

 

· Підпливіть до дитини ззаду, захопіть її за голову, одяг, волосся, плечі або під руки та буксируйте до берега. Головне — не дайте дитині змоги вхопитися за вас так, щоб заважати вашим діям.

 

· Діставшись берега, негайно попросіть оточення викликати швидку допомогу і швидко оцініть стан дитини.

 

· Якщо дитину витягли одразу після занурення під воду, у неї спостерігають загаль­мований або збуджений стан, шкірні покриви і губи бліді, дихання супроводжує ка­шель, пульс прискорений, дитину морозить. У такому випадку спрямуйте ваші дії на усунення емоційного стресу в дитини: зніміть з неї мокрий одяг, досуха витріть її тіло, заспокойте та зігрійте її.

 

· Якщо шкіра дитини синюшна, насамперед видаліть з її організму воду: встаньте на одне коліно, на друге покладіть дитину животом так, щоб її голова та груди пере­бували внизу, та декілька разів натисніть на нижній відділ грудної клітки дитини.

 

· Якщо занурення під воду тривало декілька хвилин і більше, то покладіть дити­ну на спину, розстебніть комір, пояс, верхній одяг — усе, що може заважати її ди­ханню. Однією рукою відкрийте рот дитини, пальцями іншої руки, обгорнутими серветкою або хустинкою, видаліть з порожнини рота пісок, мул та інше. Якщо з дихальних шляхів виділяється вода, поверніть голову дитини вбік, трохи під­німіть протилежне плече і натисніть долонею чи кулаком на живіт нижче ребер.

 

· Для видалення води з верхніх дихальних шляхів переверніть дитину на живіт і, піднявши її, злегка вдарте між лопатками.

 

· Для видалення води із легенів та шлунку покладіть дитину грудною кліткою на своє зігнуте коліно і, підтримуючи чоло дитини, надавлюйте між лопатками.

 

· Відхиліть голову дитини назад, за підборіддя висуньте вперед нижню щелепу, утримуючи її в такому положенні однією рукою, другою стисніть крила носу. На­беріть повітря у свої легені, щільно охопіть губами відкритий рот дитини та робіть вдування повітря в її легені, водночас контролюючи підіймання грудної клітки.

 

· Якщо щелепи дитини щільно стиснуті або є пошкодження щелепи, язика, губ, прове­діть штучну вентиляцію «рот в ніс», затиснувши рот. Кількість вдувань 16-20 на 1 хв.

 

· Для зовнішнього масажу серця станьте збоку від дитини: основу долоні одні­єї кисті руки покладіть на передньо-нижню поверхню грудини, основу другої до­лоні — впоперек першої, розігніть руки в ліктьових суглобах. Робіть ритмічні по­штовхи всією масою тіла, натискаючи на грудину з частотою 80-100 рухів на 1 хв.

 

· Коли рятувальник один, співвідношення кількості вдувань до натискувань на гру­дину — 1:5, якщо двоє — 2:15.

 

· Через кожні дві хвилини зупиняйте серцево-легеневу реанімацію на декілька се­кунд для перевірки, чи не з'явився пульс на сонних артеріях.

 

· Масаж серця та штучну вентиляцію легень проводьте до відновлення дихання, пульсу, звуження зіниць, поліпшення кольору шкіри, адже своєчасність та повно­цінність здійснення цих заходів визначають перебіг постреанімаційного періоду і наслідки утоплення.

 

· Якщо дитина непритомна, її дихання досить уривчасте, покладіть її та підніміть її ноги на 40-50°, дайте подихати нашатирним спиртом. За температури тіла ниж­че +30...+32 °С зігрівайте дитину, масажуючи верхні та нижні кінцівки.

 

· Навіть якщо стан дитини після утоплення нормалізовано, то через небезпеку по­дальших ускладнень її все одно необхідно госпіталізувати та наглядати в умовах стаціонару протягом 24 год.

 

 

З метою попередження розповсюдження серед населення кишкових захворювань, виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь рекомендуємо:

 

· Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних oci6.

 

· Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття i приготування їжі використовувати воду питну бутильовану або з централізованих джерел водопостачання.

 

· Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченим терміном зберігання.

 

· Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності.

 

· При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду i рук вода має бути профільтрована i проварена, для пиття та приготування їжі мати з собою запас води питної.

 

· При купівлі харчових продуктів та напоїв обов'язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування. Зберігати продукти харчування тільки у cпocіб зазначений на упаковці та у встановлений термін. При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

 

· При здійсненні подорожі не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).

 

· При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою. При споживанні дітьми - обдати окропом.

 

· Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов'язково мити руки з милом.

 

· Обов'язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Для дітей молодшої вікової групи — батькам необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб дитина не споживала незнайомі ягоди та інші продукти невизначеного походження.

 

· У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого негайно викликати швидку допомогу

Зелений колір, на думку психологів, дарує нам гармонію та заспокоєння. Що більше ми їмо овочів зеленого кольору, то легше сприймаємо світ таким, яким він є, живемо в мирі та злагоді з оточенням і собою.

Фрукти і овочі зеленого кольору містять багато вітамінів і корисних речовин, зокрема лютеїн, вітаміни групи В, А, С, К, Е, калій і фолати. Салат, зелений горошок, броколі, зелений виноград тощо активізують імунну систему, нормалізують артеріальний тиск, поліпшують зір, знімають напруження.

Вчені дослідили, що овочі зеленого кольору, зокрема капустяні, не лише підвищують рівень імунного захисту організму, а й підтримують здоров’я кишківника. Капуста білокачанна, китайська капуста, броколі та інші овочі зеленого кольору цієї родини, є джерелом хімічних сигналів, які забезпечують загальне функціонування імунної системи, клітин імунітету шкіри та кишківника. Також клітини, що є в цих овочах покращують загоєння ран.

Отже, для людини, а особливо для дітей, важливо вживати достатню кількість овочів зеленого кольору, щоб запобігти руйнуванню клітин кишківника і постійно підтримувати імунну систему. У вашому щоденному раціоні харчування обов’язково мають бути фрукти і овочі зеленого кольору.