|
|
Природо-екологічне виховання
Екологічне виховання в дитячому садку
Спілкування з рослинами і тваринами доступне дітям дошкільного віку. Організовуючи спілкування дітей в процесі спостереження, практичної діяльності з ними, вихователь навчає обстежувати, визначати їх характерні зовнішні ознаки, особливості поведінки тварин, умови для росту рослин привчає дотрмуватися правил спілкування. Молодші дошкільники обстежують контактним способом, залучаючи максимально можливу кількість аналізаторів (зоровий, дотиковий, слуховий, нюховий, смаковий), а старші дошкільники, які мають досвід спілкування, обстежують дистантним способом. Важливо під час спілкування навчити молодших дошкільників розрізняти природне і рукотворне тому, що взаємодія з ними різниться якістю ставлення: жива істота потребує створення умов і догляду, стійкого прояву піклування, володіння правилами спілкування, а рукотворна як замінник живої істоти активно задіються в іграх, задовольняючи потребу у маніпулюванні (штучні квіти, ялинки, іграшки-рибки, пташки). Непересічним у природоохоронному вихованні є уміння відрізняти потерпаючий стан рослин, тварин від здорового. В цьому допомагає вихователь, своїми жестами і мімікою, інтонаційно, виявляє занепокоєність станом потерпання, таким чином залучає до співчуття. Необхідно пояснити, що для нас означає той чи інший стан природних компонентів тому, що розуміння станів спонукає до варіювання природно-доцільної поведінки. Складники природоохоронного виховання 1. Особистість 2. Спілкування з рослинним, тваринним світом 3. Розрізнення стану здорового і потерпаючого 4. Позитивне емоційне ставлення 5. Варіювання поведінки 6. Природоохоронна праця.
Організація і проведення цільових прогулянок на природу "Ми можемо любити тільки те, що знаємо. Треба дати змогу дітям побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослинність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого працюють." С. Русова Особливості цільової прогулянки Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою. Однією з таких форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням. Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають : парк, сквер, ліс, луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводитися не тільки з пізнавальної, а й з пізнавально-практичною метою - збирання ягід, грибів, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку. Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони проводяться за межі ДНЗ. Обсяг програмових завдань, що намічається для реалізації на цільовій прогулянці, значно менший від того, що передбачається екскурсією. І все ж цінність таких прогулянок у тому, що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в об'єктах природи, виявивши їх причини. Особливо багато можливостей для спостережень під час цільових прогулянок надає літо. Рослини, що зацвітають, розмаїття видів комах, птахів, їхня пристосувальна поведінка створюють необмежений простір для надання дітям цікавої інформації, спрямованої на пізнання рідної природи, її краси. Часом можна почути запитання : для чого маленьким дітям потрібні знання про рослинний, тваринний світ? Достатньо, щоб, вони засвоїли знання про найбільш важливі залежності у природі між організмом і умовами існування. Але ж засвоєння знань ніколи не може розглядатися в дошкільному віці як самоціль . Це - аспект всебічного розвитку дитини. Знання, на думку дидактиків, виконують 3 функції у формуванні особистості : - інформативну - орієнтовну - оціночну. Можливості цільової прогулянки Інформуючи про найближче оточення в процесі цільових прогулянок, вихователі здійснюють важливе виховне завдання - формування реалістичних знань, без яких неможливе оволодіння систематизованими знаннями, тобто встановлення об’єктивних зв’язків між предметами і явищами природи, серед яких провідними є причинні. Саме встановлення таких зв’язків характеризує рівень дитячого мислення. Важливим є те, що в процесі ознайомлення з рослинами, тваринами під час цільових прогулянок розвивається мова дітей, поповнюються словник, бесіди це засіб розвитку діалогічної і монологічної мови. Цільові прогулянки створюють чудові можливості для розвитку сенсорної сфери дитини. Кожна зустріч з новими об»єктами природи - це можливість побачити, доторкнутися, понюхати, прислухатися до них, і вихователі повною мірою повинні використати ці можливості. Не можна переоцінити роль цільових прогулянок для розвитку у дошкільників пізнавальних інтересів і спостережливості - винятково важливих якостей у підготовці до школи. У наш час винятково важливого значення набули проблеми екологічного виховання - формування нового, свідомого, відповідального, бережного ставлення до природи, розвитку екологічної етики, що ґрунтується на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов’язане з екологічною освітою. Лише на основі знань, діяльність у природі формується екологічна культура, яка полягає в тому, що людина усвідомлює загальні закономірності природи і суспільства, вважає природу рідною домівкою, яку треба берегти і про яку треба піклуватися. Яка ж роль цільових прогулянок у формуванні екологічної культури малят? Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, про правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил природокористування : на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе. Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи. Цільові прогулянки на природу є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей після прогулянок відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу - квіти, метеликів тощо, вихователі формують їх естетичні смаки, бажання створювати красу навколо себе. Перебування серед природи, вплив природних факторів, активні рухи дітей під час цільових прогулянок стимулюють обмін речовин, загартовують дітей. Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту. Дитячі садки знаходяться у різноманітних природних умовах, тому визначити тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення ДНЗ, а також явищ, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей. Якщо недалеко протікає струмок, річка, озеро, водосховище, море, існує чудова можливість для проведення туди цільових прогулянок. Цільові прогулянки на луки, в ліс, у парк, сквер, де можна знайомити з лісовими, лучними рослинами, деякими тваринами. Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок мають ДНЗ, розташовані поблизу ботанічних садів, які є майже в кожному обласному центрі. Цільові прогулянки здійснюються у сад, на поле, на пустир. Характерна ознака цільових прогулянок на природу - неодномірна насиченість їх матеріалом у різні пори року в зв’язку з природними процесами, характерними для нашої флори і фауни.
Форми роботи з дітьми дошкільного віку з екологічного виховання 1. Екологічні заняття. 2. Екологічні екскурсії. 3. Уроки доброти. 4. Уроки мислення в природі. 5. КВК, вікторини, конкурси. 6. Проблемні ситуації. 7. Мовні логічні завдання. 8. Екологічні виставки, експозиції. 9. Тиждень екологічної творчості. 10. Екологічні свята, виставки. 11. Дидактичні ігри екологічного змісту 12. Екологічні казки. 13. Екологічна стежина. 14. Спостереження. 15. Пошуково-дослідницька робота.
Сучасні вимоги щодо організації природоохоронної праці дошкільників Cтруктура організації природоохоронної діяльності дітей В її структурі чітко виділяються три етапи : 1. Огляд рослин і тварин з метою з’ясувати їх стан, самопочуття; обговорення умов для покращення їх стану. 2. Практична діяльність щодо створення необхідних умов для рослини, тварини ; надання допомоги тим, хто потерпає. 3. Огляд рослин і тварин після надання їм допомоги проходить як емоційне завершення природоохоронної діяльності, яке робить дітей впевненішими у бажанні допомогти, бути відповідальним. Завдяки запропонованій структурі організації природоохоронної діяльності вихователь сприятиме формуванню стійкого прояву піклування про рослин і тварин куточка природи, території ДНЗ, вихованню позитивного ставлення до праці в природі, оволодінню дітьми правилами спілкування з рослинами і тваринами, правилами природоохоронної діяльності. З метою формування стійкості і міцності уявлень про значущість природоохоронної праці, активізації позитивних емоцій викликаних результатами праці вихователь пропонує дітям фіксувати процес праці в малюнках у календарях природи (щоденниках спостережень), розповідях для однолітків і батьків, у книзі „Скарги природи“. Діти мають пригадувати і в пам’яті повертатися до природоохоронних справ, які здійснювали, результатам яких безмежно раділи.
Cтруктура організації природоохоронної діяльності дітей В її структурі чітко виділяються три етапи : 1. Огляд рослин і тварин з метою з’ясувати їх стан, самопочуття; обговорення умов для покращення їх стану. 2. Практична діяльність щодо створення необхідних умов для рослини, тварини ; надання допомоги тим, хто потерпає. 3. Огляд рослин і тварин після надання їм допомоги проходить як емоційне завершення природоохоронної діяльності, яке робить дітей впевненішими у бажанні допомогти, бути відповідальним. Завдяки запропонованій структурі організації природоохоронної діяльності вихователь сприятиме формуванню стійкого прояву піклування про рослин і тварин куточка природи, території ДНЗ, вихованню позитивного ставлення до праці в природі, оволодінню дітьми правилами спілкування з рослинами і тваринами, правилами природоохоронної діяльності. З метою формування стійкості і міцності уявлень про значущість природоохоронної праці, активізації позитивних емоцій викликаних результатами праці вихователь пропонує дітям фіксувати процес праці в малюнках у календарях природи (щоденниках спостережень), розповідях для однолітків і батьків, у книзі „Скарги природи“. Діти мають пригадувати і в пам’яті повертатися до природоохоронних справ, які здійснювали, результатам яких безмежно раділи.
Пошуково-дослідницька діяльність дітей Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють та екологізують, викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з-поміж них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільної установи в цьому напрямку. Таким активним засобом є пошуково-дослідницька діяльність дітей. Структурними компонентами пошуково-дослідної діяльності є: спостереження , поетапне фіксування результатів, зіставлення результатів дослідного і контрольного матеріалу за допомогою різноманітних методів і прийомів. Розглядаючи пошуково-дослідницьку діяльність як чуттєво-практичну, беремо до уваги, що здійснюється вона теоретично пізнаними засобами і вміннями та навичками, здобутими практично. Цей вид діяльності вдало поєднує чуттєвість і діяльність, які в повному обсязі відповідають особливостям розумової діяльності дошкільника. У практиці виховання може визначати зміст діяльності відповідно до обраної мети, неодноразово повторювати, щоб домогтися достовірності результатів. Вихователь спільно з дітьми може досліджувати явище або властивість. Варіювати їх, змінювати умови, ситуації, спробувати різні засоби. Отже, для дітей стає доступним те, що в об’єктивно існуючій природі не піддається спостереженню. У зв’язку з цим пошуково-дослідна діяльність має такі основні пізнавальні функції, як демонстрація зв’язків. Недоступних для органів чуття дитини, проникнення в саму суть явищ природи тощо. Якщо у практичній діяльності бере участь вихователь,а діти споглядають, то в основу такого варіанта закладений ілюстративний або демонстраційний дослід. Однак у процесі екологічного виховання перевагу треба відійти навчальному досліду. В його умовах практично діє кожна дитина: знаходить відповіді та пояснення, домагається очевидних результатів, перевіряє знання і можливості. Незважаючи на складність, цей дослід має високу результативність внаслідок активізації особистості. Враховуючи специфіку пошуково-дослідної діяльності, вихователь повинен суто умовно орієнтуватися на структуру такої діяльності, функції кожного компонента, зміст вихідних і підсумкових складників. Беручи за основу структуру досліду і враховуючи чуттєво-предметну сутність пошуково-дослідної діяльності, виділимо такі елементи: - вихователь та його діяльність у галузі екологічного виховання; - задум і планування діяльності, визначення його мети, засобів, змісту складників до початку і після закінчення дослідження; - практична робота вихователя і дітей; - інтерпретація результатів цієї діяльності в інші види з дещо зміненим змістом, завдання й умовами. Характерною відмінністю пошуково-дослідної діяльності є те. Що вона репрезентує активні методи, невід’ємною ознакою яких є зміни предмета пізнання. Як же вихователю забезпечити умови для активності кожної дитини? Правильно спланований і проведений експеримент характеризується активністю дітей внаслідок особливо загостреного інтересу, допитливості. Беручи до уваги той факт, що результати завжди цікаві, неповторні, унікальні в кожної дитини зокрема (а кожна з них має справу з багатьма невідомими факторами), особливий смисл вихователь вкладає у фіксацію поетапних результатів, підсумок яких дає кінцевий показник. У процедурному відношенні пошуково-дослідницька діяльність є найскладнішою, але саме вона відрізняється чіткою структурою, вимагає послідовного виконання чітко визначених правил і завжди дає очікуваний результат. Його очевидність – найпереконливіший засіб в екологічному вихованні. Основним обов’язковим компонентом пошуково-дослідної діяльності є так звана гіпотеза. Певне припущення, суть якого зводиться так чи інакше до наукового факту. А довести його можна лише внаслідок взаємодії з об’єктом. Оскільки правил виведення закономірностей з окремих фактів, доступних для розуміння у дошкільному віці, є три – часові, послідовні та причинно-наслідкові, то вихователь може висловити одне або декілька припущень спільно з дітьми. Тому з допомогою гіпотези здійснюється перевірка знань дітей. Можливості їх поглиблення й узагальнення. Адже певні теоретичні припущення діти формулюють емпіричною мовою.. Таким чином, гіпотеза повинна бути сформульована як висловлювання про певні емпіричні факти, події й обов’язково охоплювати або ґрунтуватися на теоретичних припущеннях, мати деякі дані з життя того чи іншого об’єкта природи. Сформульована на досвіді, вона мусить вміщувати певні знання, що підлягають пошуковій перевірці. Вихователеві не варто обмежуватися за формулою “якщо – то”, необхідно спонукати дітей до висловлювання протилежного твердження. Це має особливого значення при тлумаченні дітям причинно-наслідкових зв’язків, коли треба довести, що певне явище в природі є причиною іншого. Формування уявлень дітей успішно відбувається в ході здійснення продуманої пошуково-дослідної роботи, сконструйованих навчальних ситуацій. Система дослідів дає змогу вихователеві сформувати певні дії для аналізу та визначення властивостей об’эктів природи або створених людиною їх агрегатних станів. Особливість системи пошуково-дослідної роботи як структурного компонента всієї діяльності полягає в тому, що у дітей формуються здібності розглядати конкретні природні явища. Діти не лише сприймають властивості об’єктів природи, а й виділяють, оцінюють справжні необхідні умови здійснення природних процесів, тобто вони можуть з’ясувати і проаналізувати і зовнішні умови, і внутрішню зумовленість змін, що відбуваються з тілами (явищами природи). Досліди – це важливий шлях до пізнання. Цінність їх полягає в тому. Що для власної діяльності діти не отримують готових знань від педагога. Досліджуючи, дитина отримує знання у певний логічній послідовності. Так, вода, винесена на мороз, спочатку вкривається кіркою, шматочками льоду, а потім стає льодом; лід, коли його підігрівати, стає холодною водою, потім теплою, гарячою і парою; пару охолоджують, вона стікає на холодному предметі й знову стає водою. У дітей формуються чіткі усвідомлені уявлення: вода і лід – одні й ті самі речовини, які змінюються залежно від умов. Кожна з них при цьому має особливості: лід – твердий, крихкий, його можна порубати, він займає певний об’эм; вода - рідина не має сталої форми, набуває такої, в якій посудині знаходиться. Дослідництво має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії. Отже, у чотирирічному і п’ятирічному віці дитина повинна вже добре знати: 1. Об’єкти неживої природи – воду, сніг, лід, пісок, глину. 2. Явища неживої природи: дим, вітер, дощ, сніг, град.
У шестирічному віці її треба ознайомити з такими явищами неживої природи, як грім, блискавка, веселка, снігопад, хуртовина, льодохід, туман, іній, град. Педагогічні ситуації 1. Доки мама розмовляла зі знайомою, 4-річний син зірвав на клумбі квіти. Мама свариться і карає його. Малюк плаче. Запитання для батьків: 1.1 Проаналізуйте поведінку дитини і матері: чи відповідає реакція матері вчинку дитини? 1.2 Чи дійсно вчинок дитини був упередженим? Обгрунтуйте свою думку. 1.3 Якими могли бути його причини у чотирирічної дитини?
2. Весна залила все подвір”я сонцем, світлом! Подвір”я сьогодні схоже на мурашник – стільки людей. Новосели прибирають територію. Працюють лише дорослі. Діти зайняті своїми справами. Працюють їхні мами, тата, бабусі та дідусі. „Який з нього працівник? Він і лопату ще тримати не вміє!” – говорить батько шестирічного Сашка. А ось тато п”ятирічного Андрійка доручиа сину піднести кілочки, потримати шнур. Його джрузі Сергійко та Наталочка прибирають із грунту каміння. Запитання для батьків: 2.1 У чому полягає виховне значення праці дітей задля блага інших? 2.2 Чи залучаєте ви дитину до участі у суспільно-корисній праці? Покажіть це на прикладах. Природоохороні акції  Особлива роль належить природоохоронним акціям, в яких беруть участь як дорослі, так і діти. Тематика їх різноманітна, але завжди збігається з яскравими подіями сезонів. Наприклад, “Збережемо ялинки в лісі !“, “Птахи не голодуватимуть взимку!“, “Первоцвітам лісу жити!“ Для посилення позитивного емоційного ставлення дошкільників до природного довкілля, до світу Природи музичний керівник разом з вихователями готує сценарій природничого свята, який передбачає участь дітей і батьків. В календарі ми знаходимо достатню кількість днів присвячених природничим датам: Міжнародний день водних ресурсів - 22 березня, Міжнародний день птахів - 1 квітня, Всесвітній день Землі - 22 квітня, Всесвітній день охорони навколишнього середовища - 5 червня, Всесвітній день Моря - 24 вересня, Міжнародний день захисту тварин - 4 жовтня. У віршах і піснях має прославлятися природа. Національні і фольклорні танці посилюватимуть єдність прагнень всіх дітей зберегти природу. Спільне виконання дітьми, вихователями і батьками урочистих пісень про любов до природи викличе глибокі почуття радості від спілкування з природою, бажання не шкодити їй. Бажано продумати залучення всіх учасників свята у практичну діяльність щодо покращення стану найближчого природного довкілля; території ДНЗ і біля будинків, де проживають діти, біля школи до якої підуть випускники старших груп. Досвід позитивних емоційних переживань лишається у пам’яті дитини на все життя і у певній мірі сприяє становленню відповідального ставлення до природи у майбутньому дорослому житті.
Батьківський лекторій екологічних знань Мета: по-перше, довести батькам на очевидних прикладах роль сім’ї у справі формування наукових знань і уявлень дітей про природу; по-друге, встановити з батьками тісний контакт, який би сприяв успішному вирішенню інших, не менш важливих завдань виховання дітей. Щоб зробити батьків союзниками в нашій роботі, до програми лекторію можна включити теми, в яких слід прагнути дати вичерпну інформацію про екологічну проблему на різних рівнях, показати її вирішення як в цілому - глобально, так і за регіональним принципом при активному використанні краєзнавчого матеріалу. Крім цього, до виступів доцільно залучати спеціалістів з певної проблеми. Лекторій може працювати один раз на два місяці протягом навчального року і завершуватися конференцією з метою обміну досвідом, думками, пропозиціями. Заняття 1. Тема: “Екологічна проблема - глобальна проблема людства ХХ століття". Зміст: завдання екологічного всеобучу батьків на сучасному етапі. Ця тема найбільш лабільна. Її зміст пов’язаний як з актуальністю, що випливає з останніх державних документів, так і з даними найновіших досліджень у галузі екології та її психолого-педагогічних аспектів. Заняття 2. Тема: “Зелені легені планети“. Зміст: значення рослин у житті людини. Їх роль як основного постачальника кисню на планеті, кліматотворча і водоохоронна діяльність зелених насаджень. Заняття 3. Тема “Атмосфера“. Зміст: значення повітря в житті людини. Продуценти кисню. Шляхи і джерела забруднення повітря. Вплив фотохімічного смогу на життя. Кисневе голодування в Японії, США, Англії. Охорона атмосферного повітря, з якою знайомлять дітей за програмою дитячого садка. Заняття 4. Тема “Вода в природі“. Зміст: роль води у природі та в житті людини. Вода – кліматотворець, джерело енергії, середовище існування. Запаси води на Землі. Проблема прісної води. Заходи по охороні і раціональному використанню води. Дати уявлення про властивості та агрегатні стани води за програмою дитячого садка. Заняття 5. Тема “Земля“. Зміст: значення ґрунту як основи виробництва матеріальних благ. Збереження родючих ґрунтів як національного багатства. Залежність росту і розвитку рослин від родючості ґрунту – основна ознака, яка визначається дітьми за програмою дитячого садка. Заняття 6. Тема “Наші менші друзі“. Зміст: тваринний світ планети – найважливіше джерело існування людини. Динаміка часткового або повного зникнення окремих видів тварин як наслідок прямого і непрямого впливу на природу. Способи попередньої підготовки сім’ї до утримування тварин в умовах неволі. Обсяг знань дітей про тварин за програмою дитячого садка. Роботі лекторію сприяє випуск щомісячних бюлетенів, які ілюструють роботу дітей за кожним днем “Зеленого світу “. Вихователь інформує батьків про те, чим практично будуть охоплені діти під час роботи на природі, які з цих заходів доцільно відвідати батькам. За змістом виконаної роботи вихователі вміщують у бюлетені короткі письмові консультації, пояснення.
Бажано, щоб своєрідним підсумком лекторію стала батьківська конференція, яка планується на травень і є логічним завершенням проведених занять. Конференція - трибуна обміну досвідом з питань екологічного виховання дітей у сім’ї, аналіз річної роботи, “ поживний ґрунт “ для роздумів пед. колективу дитячого садка на новий навчальний рік.
Українські народні традиції екологічного виховання 1. «Традиційна українська хата - осередок здоров’я людини» Давні валеологічні традиції : оселю будували біля водойм, на захищених від вітру ділянках хата затишна, тепла, гігієнічна, екологічно чиста взимку захист від холоду, влітку від спеки, свіжість, прохолода сучасні матеріали (цемент, граніт, цегла, щебінь, шифер, ленолеум ) природні матеріали (глина, солома, очерет, дерево, вапняк камінь, скло, кізяк ) стіни з вальок (суміш глини з соломою), стеля з очерету,солома каркас з дерева, заплітали лозою, зверху глина з кізяком. 2. Українська народна архітектура Історично склались 3-и типи сільських поселень : село хутір присілок. Поселення могли бути однорядові, багаторядові, та круглої форми. Остання давала можливість тримати кругову оборону при нападах ворогів. Основною одиницею сільськіх поселень були ДВОРИ , існувало 3-и форми їх забудови : вільний, напроти хати стодола, хлів - під одним дахом, сарай для свиней - під іншим зімкнутий, хата та господарчі будівлі знаходились під одним дахом Г- чи П - подібної форми замкнутий , всі будівлі споруджувалися чотирикутником, об»єднані стінами і дахом, двори були огорожені. В Україні склалось трикамерне житло-хата, включало : безпосередньо хату сіни комору. Вигляд хати завжди залежав від місцевих умов, розглядаючи зазначити особливості регіону. 3. «Повсякденна та обрядова їжа українців» Натуральні продукти - тваринного ( молоко та молочні продукти, яйця, сало, м’ясо, риба ) - рослинного походження: зернові - просо, гречка, кукурудза, ячмень, овес, другий хліб – картопля, бобові – квасоля, горох, овочі – гарбузи, огірки, кавун, дині, цибуля, часник, перець фрукти - яблука, груші, коренеплоди - столовий та цукровий буряк, редька, редиска, морква, хрін ягоди - вишні, сливи, терен, шипшина, зелень - укроп, петрушка. Здавна в Україні існували харчові заборони: - переїдання - споживання конини - окремо існувала обрядова їжа ( поминальне коливо, Кутя, узвар, Пасха, писанки, весняне печиво «Пташки», коржі з маком, ) - з часів хрещення Київської Русі поширення набули ПОСТИ 7-м тижнів Великого посту перед Пасхою від 3-х до 6-ти тижнів Петрівки 2-а тижні Спасівки 6-ть тижнів Пилипівки щотижневі пости в середу і п’ятницю - харчування залежало від образу життя , віку, режиму праці - селяни харчувалися 3-4 рази на день (сніданок, обід, полудень, вечеря) . Страви українців : червовий та щавелевий борщ, калорійні каші пшоняна, гречана, ячмінна, гречана лемішка кулеші ( кукурудзяна крупа ) кукурудзяна мамалига гарбузова галушки з різного тіста локшина вареники з сиром, картоплею, м’ясом, вишнями. 4. Українські народні традиції - це досвід, звичаї, обряди, свята, погляди, смаки, норми поведінки, що передаються з покоління в покоління. Це давно прийнятий людьми порядок, правило в громадському чи родинному житті. Обряд чи ритуал - це форма поведінки людей в певній ситуації, склалася давно і підтримується новими поколіннями. Існують різні види обрядів календарні звичаї та обряди : колядування щедрування засівання посипання і сезонні звичаї : навесні – свято першого жайворонка, свято тополі влітку – зелені свята, косовиця, Івана Купала, обжинки восени – Покрова взимку – Миколая, Різдвяні свята, Стрітення обряди пов’язані з виробничою діяльністю : мисливські рибальські землеробські скотарські обряди етапів життя людини : поява на світ, родини, хрестини, пострижени посвячення в дівоцтво, юнацтво весільні обряди, «сухий закон»для молодих, відмова від спиртного протягом «медового місяця», народження здорових дітей приховування якнайдовше вагітності майбутньої матері, виконання всіх забаганок, всі умови для психічного здоров»я матері та дитини, уникання зустрічі з каліками, заборона дивитись на вогонь, на померлого, сердитися, недопустимість вживання гострих страв, спиртних напоїв, паління старість, смерть, похоронно-поминальні, перед закриттям домовини розв’язування всього на покійнику, обсипання зерном , прощання з хлібом і сіллю, цим передбачалося пом»якшення тужіння за померлим. 5. Українські традиційні одяг та взуття В залежності від призначення був одяг святковий та буденний. Виготовлявся із природніх матеріалів , були гігієнічними, сприяли збереженню та зміцненню здоров»я : вовна, льон , сорочки-вишиванки, шовкові шаровари, кушаки - пояса сукняні свити, спідниця бавовна, плахта вишита гладдю коноплі, запаска (вовняна чотирикутна тканина із зав’язаними наверх кутами) шкіра, жупан, кожух Головні убори : чоловічі – бриль, капелюх, кашкет, картуз, шапка жіночі - очіпок (білий, синій, для вдовиці – чорний з шовку чи оксамиту) намітка(вузьке полотнище з льону, пов’язували поверх очіпка козацький одяг – каптан, черкеска, люлька, смушкована шапка, сап’янові чоботи Взуття : личаки плетені з лика постоли стягнені ременями сиром»ятної шкіри чоботи чорні та червоні.
Природо- екологічна кімната
День довкілля у закладі
|
